Подумки

Дахаб

2011-02-15T12:20:00.000-08:00

В Єгипті було здорово. Вилітаєш із зими прямо в літо!
Правда араби часто ходть у зимових куртках, светрах теплих. деякі у шапках. Але зато всі у сандалях на босу ногу :)
і ніхто з них ні під яким соусом не полізе у воду. Зима однако!
вода всього 24 градуси тепла :)

А взагалі дуже вони дивні, зооовсім інша ментальність.
вони слабко розуміють що у них відбуваєтсья у країні.
Вони думають що все так просто - вийшли на вулиці, програли Мубарака і настав комунізм :)
На туристах всі ці події ніяк не позначалися. Ну хіба що у нашому готелі приїхало 2 автобуси з Каїра і представники середнього класу принесли свої черевця відпочити у безпечному місці :)
в останні кілька днів нашої поїздки туристів ставало все менше і менше на вулицях і всі ресторани були порожні. Можна було легко просити скидну 50%
Йдеш набережною - в цьому ресторані немає нікого, в наступному теж, ще далі сидить парочка, потім знову порождній

Навчився там кататися на кайті. Давно давно збирався і нарешті зібрався :)
дуже прикольна штука! мені дуже сподобалося.
Коли несешся над водою на дошці, підхоплений поривом вітру - враження неймовірні!

Жили ми у Дахабі, 600 доларів за 2 тижні з людинпи з 2 разовим харчуванням.
Готель SeaSun за містом
але по дорозі весь час снують пікапи і 2-3 долара до міста проїзд (за чотирьох + дитина) згодом виявилася специфіка в тому, що пікапи з одинарною кабіною (крім водія 1 місце) значно легше торгуються до зменшення ціни ніж з подвійною кабіною (4 місця для сидінн крім водія) Адже перших туристи мало балують увагою і за 12 грн вони будуть тебе везти через все місто з радістю, в той час як місткіші колеги почнуть крутити носом і вимагати більшої плати.
Цікаво що водії мікроавтобусів (їх тут зовсім зовсім мало- переважно належать готелям) взагалі не торгуютсья і заломлюють удвічі більшу ціну ніж пікапи з подвійною кабіною. Балувані тому що :)

На набережній магазинчики теж виключно для туристів. Ціни задерті у кілька разів. Відповідно торгуватися можна так само - в рази.
Доречі часто торговці з набережної - це зіпсовані представники аборигенів. Для них не працюють особливості місцевої торгівлі і вони націлені побільше з туриста збити грошей. Часом трапляються нав'язливі. Але якщо відійти трошки від набережної то ситуація сильно міняється. Часом трапляються дуже цікаві типажі.
Шкода тільки що розмовляють вони тільки арабською.
З англійської знають не більше 100 слів і все спілкування іде переважно на мигах :)

Заходиш до магазину (невеличка кімнатка скажімо 3 на 4 метри) а там сидить власник, повний гідності і радості від життя. І весь його вигляд, рухи погляд... все випромінює ці відчуття. Ти дивишся якийсь товар, він тобі показує ... і ви спілкуєтеся.
Ні, не про ціну. Ви принесли йому якусь частинку себе, свій настрій, свою картинку світу. І він ділиться з вами чимось своїм. жести, посмішки, погляди, з потугою знайдені слова...
Ось контакт і зав'зався, і всім цікаво
А між іншим десь проходить ще і купівля... але то не головне.
Виходиш з магазину згодом і настрій у тебе такий чудовий! І хочеться зайти туди ще раз, хочеться зробити щось гарне для цієї людини. І повірте що господар у боргу не залишиться! І ціна для вас буде найкраща і товар підбере. Але головне що вам захочеться зайти до нього ще раз як до доброго друга.
Проте якщо прийде хтось кислий і сердитий на весь світ, і принесе свій камінь на душі до господаря, той поспішить його випхати якнайшвидше подалі і ціну задере, щоб більше ніколи не приходив.
Отака вона торгівля по арабськи.

Всі араби дуже неспішні. Поняття тут і зараз у них має окіл в 40 хвилин. Тобто якщо тобі таксист каже по телефону що зараз буде, то це означає що він може з'витися як через 5, так і через 45 хвилин. Це щей відбуваєтсья тому, що по дорозі до вас він може підібрати на дорозі попутчиків і завезти їх у інший кінець міста. А повертаючись назад завезти походу іще когось кудись.
Для них все це абсолютно нормально і вони зовсім не розуміють, чому європейці сердяться і хвилюються. Адже на все воля Аллаха. Тому якщо тобі буде дано встигнути в аеропорт на літак, то або таксі вчасно приїде, або літак затримають ... але ти таки на нього потрапиш і не варто зайвий раз нервувати :)

Життя

2010-10-20T01:42:00.000-07:00

Місто заплутує людей, заважає зрозуміти світ.
Щоб зрозуміти це, потрібно опинитися у місці, де жива природа, де б'є енергія і всі процеси підсилюються і прискорюються - на місці сили.
Тоді прості прості речі стають очевидкими і зрозумілими.
Осуджуєш когось - значить ставиш себе вище за нього і світ буде бьоротися з цим викривленням.
Вчиш когось жити і дивишся зверхньо - світ відразу тебе опустить.
Злишся і ображаєшся - отримаєш більш ніж достатньо додаткових підстав для цього.
Переймаєшся серйозним ставленням до серйозних питань - отримаєш безліч проблем і труднощів у цих питаннях

І чим швидше отримуєш такі вдіповіді світу, тим краще розумієш - життя задумано, як радість від творення світу, задуманно як легка текуча сила, яка наповнює тебе і ллється через край. Сила і спрага до діяльності, до творення, до життя

Неділя

2010-08-15T11:04:00.000-07:00

Мабуть сьогодні небо почуло мої скарги на дощ.
Бо він лив з учорашнього обіду всю ніч і щей ранок. Але до обіду хмари потрошку розійшлися і о диво!
СОНЦЕ, ТЕПЛО і ЗДОРОВО!
Чи то мені через це веселіше жити стало, чи то на вулицю повиходили інша частина суспільства ніж у будні, але на вулиці дійсно стало багато усміхнених радісних облич, повних життя і радості.
Йдеш по тротуару, дивишся на них і цей настрій передається і тобі.
Оскільки було сухо, то на цей рах я вже ходив по розумному, з картою.
Як виявилося у Копенгагені багато парків, всяких і різних, крсивих і дуже красивих.
Як завжди фотик у таких випадках не передає всієї широти відчутті, ну і звісно ніяк не передає свіже повітря, запах трави, хвої, прілого листя, води...
Можливо колинебудь люди придумають і такі фотики щоб все це можна було зберегти і відтворити :)
А поки що найкращий варіант просто приїхати і побачити на власні очі, відчути власним єством

Дощ

2010-08-14T10:16:00.000-07:00

Копенгаген оточує вода з усіх боків. І не тільки море омиває його береги і врізається каналами. Вода огортає місто також і згори.
За 4 дні ні одного не видалося без дощу.
Власне сонце буває досить рідко. Я його лише кілька годин і бачив. Зате дощ йде довго, то затихає, то знову розливається безперервними потоками, щедро зрошуючи все і всіх.
Копенгаген -це така собі машина часу, що дозволяє пересидіти серпень у жовтні.

Люди досить часто ходять у гумових чоботях.
Спершу після спекотного Києва це виглядало якось так недоречно і незвично.
А тепер так само недоречно виглядають мої босоніжки і коротенькі шорти, власне як і білі літні штани.
Всі, хто не носять парасольки з собою, беруть дощовики.
В офісі спеціально стоїть батарея робочих парасольок, десь таких, на яких літала Мері Поппінс. Я можу під нею у трьох екземплярах заховатися.
Цікаво що всі ці штуки розраховані на серйозний дощ.
А якщо такий собі трошки ляпотить, то як я почав розуміти, для датчан - це навіть і не дощ. Вони його і не помічають особливо, як ми не помічаємо скажімо пил на вулиці.
Тулять собі на своїх велосипедах по велодоріжках. Навіть і не думають зупинятися, пережидати там ...
Деякі більш поважні пані, щоправда умудряються навіть вкручувати на велі, тримаючи у руці парасольку. Я так і не зрозумів що вони роблять, коли порив вітру буде, чи приміром потрібно різкі маневри робити...
Велосипедисти носяться по всіх вулицях на чималій швидкості, тому пішоходам доводиться бути начоку. Велосипедистам правда теж. Ато на моїх очах школярик з усього розмаху врізався в обочину...
Почухав потилицю і затибі місця, обрусився, підняв вел і почесав далі.

А я на четвертий день, теж почав звикати до безперервної вологи.
Хмарне небо - настільки звична картина, що інша вже і не уявляється. І чимось геть нереальним здаються розмови по телефону, коли мені розповідають про те, як люди купаються і загорають на сонечку :)

Копенгаген

2010-08-14T08:38:00.001-07:00

У Києві нестерпно пекло літнє сонце, все смажилося і плавилося...
Виходиш з літака у Копенгагені і тебе відразу огортає порив морського бризу.
Повітря наповнене запахами моря, п'янить і викликає потік спогадів і асоціацій...
10 км від аеропорта і ми вже у нашій квартирі.
Все затишно, чистенько і охайне. Квартира стареньтка, але все було зроблено добротно, і тому служить справно по цей день.
3 дні пролетіли у роботі і адаптації.
Чомусь виявилося спершу дуже важко
Така неймовірна злива нової інформації, що мозок просто не витримує і під час розмови з черговим босом починаєш позіхати :)
Сьогодні нарешті вихідний! Ура!
Ми сьогодні довго довго відсипалися.
Мабуть о сьомій ранку поряд почав настійливо дзвонити церковний дзвін.
І хоча вікна були прочинені і дзвонив він ДУЖЕ настійливо, все ж наше бажання спати виявилося непереможним :)
Всю суботу я пробігав по місту, десь блукаючиЮ часом виходячи на знайомі місця, часом помічаючи що йду по колу.
Враження від країни виявилися дуже не однозначними.
З одного боку я вже був кілька разів у ШВеції, багато чого знаю про особливості скандинавської ментальності. А з іншого все навколо всеодно нове і частомалозрозуміле, і головне зовсім зовсім не звичне.

Власне незвичність починається з самих людей.
Загалом всіх датчан зовсім не багато. Якихось 5 мільйонів. І вся ця публіка дуже дуже строката і неоднорідна.
Не можна сворити якийсь один образ їхній. Хоча певні закономірності все ж є.
Молоді мало. Переважно старші люди. Воно і не дивно - демографічна криза. і це сильно кидається в очі - старіння нації. Я раніше не розумів цього терміну. А тепер побачив що воно. Справа не в тмоу що якісь там статичтичні цифри міняються.
У кожного покоління є свій стиль життя, свої погляди на світ, свій дух, своя атмосфера. Загалом молодь завжди завзята, ініціативна, а з віком люди стають більш павсивними, інертними, неповороткими...
Так от разом із старінням нації відбувається і зміщення якоїсь загальної психологічної маси у бік інертності і пасивності...

Обличчя дуже різні. Багато сірих, вижатих ніяких, вони як тіні снують. Але трапляються і живі, з очима, що світяться.
Дуже багато всяких іноземців. Араби, негри, монголоїди...
Більшість старається інтегруватися у суспільство. і це відчуття старанності прямо вісить навколо них якимось ореолом.

Поступово розумієш, що все навколо зроблено і робиться дуже добротно.
100 років тому побудований будинок стоїть цілком придатний до життя
Майже всі будинки з цегли. Всі дороги гарно обрамлені камінням. Всі велодоріжки ретельно відділені.
Власне Копенгаген - найбільш велосипедне місто.
Велодоріжки і велосипеди абсолютно скрізь.
Велосипедів тут більше ніж у Києві сміття!
Вони стоять попід кожним будинко, вони звалені в купи побіля зупинок. Для них виділяються спеціальні місця у вагонах електричок і метро.
Я так собі думаю що на вулицях стоять не тільки чийні, а і просто покинуті вели. Поржавівші, зі спущеними шинами. Але нікому немає до них ділаю Адже взяти чуже - АЙ ЯЙ ЯЙ!
А ще цікаво, що на велах їздять всі. І люди у ділових костюмах, і мами з дітьми, і навіть люди пенсійного віку. Така собі бабуся запросто вкручує на велі по своїм справам.
З велом можна скрізьки. Ну хіба що в тоалет заборонено з велом.
А так, то їдеш на велі до електрички, далі заскакуєш з ним у спеціальну частину похзда, потім виносиш його і докручуєш до роботи. Зручно і швидко.

загублені сторіночки з життя

2010-01-21T02:59:00.000-08:00

http://sites.google.com/site/tarasvergovsky/

Туман

2009-12-25T01:29:00.000-08:00

Мряка насипалася з неба.
Між будинками тихо поповзли смужки туману,
ліхтарі огорнулися сяючими ореолами.

Ні, це не осінь. Це така зима.
Вона гримнула морозами і заметами,
й раптом розтанула, розтеклася струмоками потічками.
Кожен біжить десь своїм шляхом. Кожен кудись прямує.
Куди прямує моя дорога?
Таман.
Не роздивитися різь нього, не підгледіти.
Хочеться вірити, що ген там, за рогом чекають нові чудеса, нові пригоди,
і море радості.
Тільки чомусь так щемить серце...

Дивина

2009-08-08T06:53:00.000-07:00

Для того, щоб бути вільним, потрібно ясно усвідомлювати, що відбувається навколо. Через розуміння приходить впевненість, зникає страх і знаходиш точку опори у собі.
Для того щоб щось отримати, потрібно від цього відмовитися і віддати.
Тоді мета легко до тебе прийде

Дух, що тіло рве до бою

2008-10-31T08:48:00.000-07:00

Ми довго довго планували, ми довго про це говорили, що таки пора почати життя з початку, що пора займатися цікавими проектами і не клепати халтуру для даді
І ось нарешті ми запустили наш сайт-портфоліо a-soft.com.ua
Тепер у нас є свій сервер в онлайн, тепер ми шукаємо замовників, тепер ми розвиваємо свої проекти...
Життя стає насиченим :)

Метаморфози - це морфози мети :) ?

2008-10-08T14:18:00.000-07:00

Жарке літо промайнуло за вікном офісу,
повсякденні турботи поглинули життя і все навколо завмерло у своїй сталій нерухомості.
Але сумна осінь раптом обернулася на вир навколо мене, у житті знову запанували нотки натхнення, захоплення, пориви творчості і діяльності і світ став повільно повертатися.
Задавнені складні питання стали самі собою відпадати, життя стало змінювати курс.
І я дивлюся вперед з радістю, з надією, з бажанням творити, діяти і жити.
Дивлюся в очікуванні нових подій, нових поворотів курсу, нових вражень.
Вони вже йдуть мені на зустріч

Осінній вихідний

2008-10-05T10:47:00.001-07:00

Вчора було сонячно і тепло, а сьогодні прокинувшись вранці побачили, що хмарки затягли небо і навіть трішки посіяли дощиком, таки осінь.
Захотілося чогось такого позитивного і легкого...
Ніяких ривків робити не було бажання
і ми вирішили податися у ліс по гриби куди давненько збиралися.
Пакуючи машинку подумали, що мабуть варто когось взяти з собою за компанію.
Пролиставши телефонний записник було вибрано друзів, і вже за пів годинки ми разом їхали з міста :)
Дорога пробігла повз будинки і нарешті вибралася до лісу.
Навігатор повідомив мені, що через триста метрі буде правий поворот, а я якраз проводив його поглядом за вікном праворуч :)
Довелося їхати ще з півкілометра, до наступного найближчого повороту.
Ось і ліс, доріжка петляє між деревами, різкі повороти і стрибки то в гору то в низ і раптом ніби галявина.
Аж ні! То обрив і далі море
чи то два моря, що зливаються десь там в далині, в горизонті!
Яка краса!!!
А берег десь там внизу, за крутим урвищем, хоча і можна спуститися.
мабуть літом там дуже гарно, можна купиатися.
Але цей раз вже осінні фарби розлилися на деревах, тихо висять хмарки.
Так би сидіти і дивився, довго довго.