пʼятницю, 25 грудня 2009 р.

Туман

Мряка насипалася з неба.
Між будинками тихо поповзли смужки туману,
ліхтарі огорнулися сяючими ореолами.

Ні, це не осінь. Це така зима.
Вона гримнула морозами і заметами,
й раптом розтанула, розтеклася струмоками потічками.
Кожен біжить десь своїм шляхом. Кожен кудись прямує.
Куди прямує моя дорога?
Таман.
Не роздивитися різь нього, не підгледіти.
Хочеться вірити, що ген там, за рогом чекають нові чудеса, нові пригоди,
і море радості.
Тільки чомусь так щемить серце...